Мусимо визнати, що навчання вимагає від школярів будь-якого віку посидючості. Психологи ж стверджують, що школярі молодших класів можуть утримувати увагу впродовж 10-15 хвилин, а потім втомлюються. При цьому кожен урок триває 35-45 хвилин, а протягом дня в середньому їх 4-5! Як же організувати навчальний процес, щоб навчання було дійсно продуктивним? Чергувати розумове навантаження з фізичним!
Українські народні ігри
Запропонуйте школярам не лише трошки перепочити й зіграти в рухливу гру, а й ознайомитися з традиційними українськими забавками, якими розважалися наші прабабусі та прадідусі.
«Сліпа баба»
Хід гри: Ведучому зав'язують очі хустиною. Всі гравці стають навколо ведучого, а він промовляє: «Один, два, три – лови!». Після цього із зав'язаними очима намагається впіймати когось із гравців. Учасники можуть виказувати себе, плескаючи у долоні, але мають тікати, щоб їх не зловили. Той, кого буде спіймано, стає ведучим.
«Явір-яворові люди»
Хід гри: Обирають двох ведучих. Вони мають домовитись між собою так, щоб інші учасники гри не чули, хто з них є березою, а хто явором.
Взявшись за руки, ведучі утворюють ворота, через які мають пробігти всі учасники гри, приспівуючи на гуцульський мотив: «Явір – яворові люди, що ви тут робите. Будуть гості на помості, а ви проходите». По закінченні пісні ведучі опускають руки, нібито закриваючи ворота. Того, хто опинився перед воротами, запитують: «До кого йдеш – до дуба чи до берези?». Він має зробити вибір та стати у відповідну команду.
Після цього ведучі знову домовляються про назви своїх команд. І так доти, поки не переберуть всіх учасників гри. Після цього починається змагання з перетягування канату.
«Сірий вовк»
Хід гри: З учасників обирають того, хто буде «сірим вовком». Він присідає на стілець чи пеньочок, підперши рукою щоку, вдаючи з себе сумного та зовсім не страшного. Усі учасники потроху підходять до «вовка», вдаючи, що рвуть траву і приспівують:
І рву, і рву горішечки,
Не боюсь вовка й трішечки!
Діти махають руками і наче дражнять «вовка», після цього він підхоплюється – і навздогін! Той, кого буде спіймано, стає новим ведучим.
«Горю-дуб»
Хід гри: Серед учасників обирають ведучого – «горю-дуба». Усі діти стають по двоє, пара за парою.
«Горю-дуб» співає:
Горю, горю, палаю
Кого схочу, спіймаю
Раз, два, три! Біжіть!
Після цього кожна пара має, розірвавши руки, оббігти його з двох боків так, щоб «горю-дуб» не спіймав жодного учасника з пари, і вони знову могли взялися за руки.
Якщо «горю-дуб» когось спіймає, то утворює з ним пару та стає до всіх, а той, хто залишився без пари, стає на його місце.
«Мовчанка»
Щоб трохи заспокоїти дітей, які розшумілися, запропонуйте зіграти в цю гру.
Хід гри: Ведучий читає віршик, після цього всі замовкають. Його завдання – розсмішити когось із гравців чи змусити заговорити. Хто перший порушить мовчанку, той і програв.
Їду додому
На зелену солому.
На тій соломі
Сидить жаба.
Хто пискне,
Той жабу хлисне,
Мені можна говорити
Сто раз,
А іншому – ані раз.
«Бій півнів»
Хід гри: На землі/підлозі малюють коло діаметром 2 м. Гравці об'єднуються у 2 команди, які утворюють кожна своє півколо.
Кожен капітан обирає зі своєї команди по 1 учаснику. Обидва гравці стають у коло один навпроти одного. Вони мають стати на одну ногу (другу підняти) та покласти руки за спину.
За сигналом ведучого «півні» починають виштовхувати один одного з кола, штовхаючись плечима чи тулубом. Завдання кожного з них – не лише виштовхати суперника, але й самому не стати на дві ноги, втримати рівновагу, не витягуючи руки із-за спини. Той, кому це вдається, стає переможцем двобою та отримує для своєї команди 1 очко.
Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями.
«Шикуйсь!»
Хід гри: Гравці, об'єднавшись у дві команди, шикуються. Вчитель пропонує школярам зробити розрахунок. Потім називає певний номер.
Гравці з обох команд, чий номер назвали, мають виконати певний рух (побігти, замахати руками, стрибнути тощо).
Команда, гравець, якої першим відреагує, отримує очко. Виграє та команда, учасники якої більше разів були переможцями.
Рухливі ігри інших народів
Безліч рухливих ігор відомі всім нам змалечку. А в які традиційні забавки грається малеча з різних куточків нашої планети? Ми дібрали декілька цікавих прикладів.
«Дуель картоплею» (Філіппіни)
Хід гри: Гравці на відстані метра один від одного стають на 1 ногу, намагаючись втримати рівновагу. Іншу ногу піднімають, зігнувши в коліні.
У руці кожен гравець триває картоплину на виделці (або будь-який інший предмет). Сенс гри – збити картоплю суперника, зберігши свою, при цьому обов'язково втримавши рівновагу.
Гравець переможений, якщо картопля падає або піднята нога тричі торкається землі.
«Посол прибуває» (Південно-Африканська республіка)
Хід гри: Гравці об'єднуються у команди, кожна з яких символізує певне село. Учасники гри шикуються шеренгами одна навпроти одної.
З одного «села» до іншого відправляється «посол» з цінним подарунком (це може бути будь-що, можна використати, наприклад, звичайний м'яч). «Посол» віддає його суперникам і одразу ж тікає, а «мешканці села» намагаються його наздогнати та спіймати.
Якщо «посла» встигають упіймати до повернення «додому», він стає полоненим. Але якщо йому все ж таки вдалося втекти, свого гравця в «полон» віддають переслідувачі. Програє команда, серед мешканців села якої залишився лише 1 гравець.
«Лучники» (індіанські племена Центральної Америки)
Колись воїни індіанських племен організовували таку забавку для того, щоб навчитися влучно стріляти на полюванні. Тепер це лише гра.
Хід гри: У змаганні беруть участь дві команди, учасники яких шикуються вздовж лінії.
На відстані 15 м від лінії намічається ціль –м встромлена у певну поверхню стріла чи палиця.
Гравці обох команд по черзі намагаються влучити по цілі з лука (також можна використовувати тенісний мячик чи рогатку).
Той, кому вдасться поцілити, виграє для своєї команди очко. Перемога команди визначаються за загальною кількістю влучень.
«Лелека і жабки» (Японія)
У цій грі можуть брати участь 4 учасників і більше. Для цього необхідно намалювати на асфальті велике озеро з бухтaми, островами та мисами. Гравці вибирають одного ведучого – «лелеку», а решта гравців стають «жабками».
Хід гри: «Жабки» сидять у «воді», а «лелека» має спіймати їх, ходячи «берегом». «Лелека» може стрибати з «острова» на «острів», але не може заходити у «воду». Остання спіймана «жабка» стає «лелекою» та гра починається з початку.
«Потяг» (Аргентина)
Для гри необхідно мінімум 7 осіб. Один гравець – «паровоз», інші – «вагони».
Хід гри: На великому майданчику кожен гравець будує собі «депо», окреслюючи невелике коло.
У середині майданчика стоїть ведучий – «паровоз». Він не має свого «депо». Ведучий йде від одного гравця до іншого. Той, до кого він підходить, той стає за ним та вони разом ідуть далі. Так збираються всі «вагони». «Паровоз» несподівано свистить, і всі біжать до депо, «паровоз» теж намагається зайняти вільне «депо». Гравець, який залишився без місця, стає «паровозом».
«Доброго ранку, мисливець!» (Швейцарія)
Ця гра розрахована на групу учасників від 10 осіб.
Хід гри: Гравці стають колом та обирають мисливця, який має ходити поза колом, за спинами учасників та в певний момент несподівано торкнутись плеча будь-якого учасника.
Той, до кого доторкнулись, має повернутися, та сказати ведучому: «Доброго ранку, мисливець!» і рушити колом, у напрямку, протилежному тому, яким йшов «мисливець». Обійшовши півкола, вони зустрічаються, гравець знову каже: «Доброго ранку, мисливець!». І обидва біжать, щоб зайняти порожнє місце в колі. Той, хто не встиг це зробити, стає «мисливцем», і гра продовжується.
«Пріла-горіла» (Білорусія)
Якнайкраще для такої гри обрати велике приміщення чи пришкільне подвір'я. Перед грою ведучий має зробити 10 або більше схованок, в які покласти іграшки чи ласощі (наприклад, цукерки) так, щоб ніхто з учасників гри не побачив їх.
Хід гри: Гра починається з того, що ведучий читає віршик:
Зопрівала-горіла, за море летіла,
А як прилетіла, там десь і сіла,
Хто перший знайде́, той собі візьме́!
Після цих слів всі розбігаються по майданчику шукати заховані предмети. Хто більше знайде, той і виграв.
«Куобах» (Якутія, РФ)
Ця гра – вид спорту, який входить до складу стрибкового триборства в республіці Якутія.
Хід гри: Всі учасники мають стати вздовж заздалегідь накресленої лінії. Кожен з гравців, поставивши ноги разом, має зробити 12 стрибків.
Той, хто стрибне далі за інших, вважається переможцем.
«Лев і антилопа» (Того, Західна Африка)
Хід гри: Учасники стають колом та перераховуються. Відповідно, кожен гравець отримує свій порядковий номер.
Ведучий знаходиться поза колом та обирає двох гравців, назвавши будь-які 2 числа. Наприклад: «Восьмий і дванадцятий, біжіть!». Діти, що мають ці номери, мають вийти з кола і побігти, причому той, у кого менше число – «антилопа», а більше – «лев». Відповідно, антилопа тікає, а лев має її наздогнати.
У ході гри «антилопа» має оббігти гравців, заплутуючи дорогу, а «лев» має бігти за нею тим же шляхом. Якщо «лев» побіжить іншою дорогою, він отримує штраф, та має простояти 10 секунд.
Якщо «лев» наздожене «антилопу», вона вибуває з гри і стає поруч із ведучим. Якщо переслідування закінчилось для «лева» невдачею і «антилопа» повернулася на своє місце, «лев» вибуває з гри та стає поруч із ведучим. Ведучий називає нові номери, гра продовжується.
( взято із https://naurok.com.ua/post/veseli-perervi-ide-ruhlivih-igor-dlya-pershachkiv )
Гра на користь: шість ідей для згуртування однокласників
Iз початком нового навчального року хтось із дітей вперше потрапить до класного колективу, а хтось опиниться у вже знайомому оточенні. Але у будь-якому випадку всім доведеться шукати спільну мову з однолітками. Тож учителю необхідно зробити так, щоб діти раділи новим обличчям у колективі та швидко запам’ятали один одного. Як можна згуртувати учнів, щоб створити атмосферу довіри та невимушеності?
Звісно, у пригоді стануть ігри для знайомства! Вони ще називаються «криголами». Це прості, але ефективні прийоми, які допоможуть дізнатися про однокласників дещо нове та створити гарний настрій.
Ігри для знайомства корисні не лише для першачків: їх можна застосовувати і в п'ятому класі, коли учнів після закінчення початкової школи наново об’єднали у класи, або коли до класу прийшов новенький.
Тож якщо ви бажаєте, щоб учні вашого класу швидше здружилися, використайте ігри, описані в цьому матеріалі!
Чарівні пензлі
Застосуємо трохи магії. Що треба зробити? Вчитель заздалегідь пише конкретні імена на чистих аркушах паперу кремом або безбарвним клеєм. Далі під час уроку він показує дітям такий аркуш – нібито нічого незвичайного – і кладе його на стіл. А ось далі починаються чари. Притрушуємо аркуш кольоровим порошком, який за кілька секунд змітаємо «чарівним» пензлем. Тепер, якщо подивитися на аркуш, можна прочитати чиєсь ім'я. Коли дитяче здивування вщухне, запропонуйте підвестися учням, яких звуть так само.
У чому секрет успіху? Імена, які були на аркушах, діти, ймовірно, запам’ятають, адже те, що викликало подив та захоплення, згадати легше
Снігова куля
Гра, яка дозволить дізнатися ім’я та вподобання дітей. У великих класах можна об'єднати учнів у групи. Перший учень називає своє ім’я та захоплення, назва якого починається з першої літери імені. Другий учень повторює ім'я та уподобання першого, і лише потім розповідає про себе. Наприклад, «Костя, книжки», «Тетянка, танці». Третій дитині потрібно повторити вже 2 імені та 2 хобі чи вподобання учасників. Останній учень повинен напружити пам'ять та назвати всі імена та улюблені справи дітей класу. Ведучий може поміняти гравців місцями, щоб учні запам'ятовували одне одного, а не послідовність імен.
Можна пожвавити гру, запропонувавши наприкінці відгадати, кого з однокласників називає вчитель. Наприклад, щоб відповісти на запитання «Хто обожнює вареники на вечерю» або «Хто любить крутити спінер», дітям потрібно згадати ім'я того, про кого йдеться. Або можна створити спільне «павутиння дружби», коли учні знов по черзі розповідають про своїх однокласників те, що тепер знають, перекидаючи один одному клубок ниток: «Я знаю про Машу, що вона ненавидить манну кашу», «Я знаю про Сашка, що він займався самбо». В результаті всі гравці об'єднані інформацією один про одного.
У чому секрет успіху? Така гра не тільки знайомить дітей, а й чудово розвиває в них пам'ять та увагу!
Знайди власне місце
Ця гра має декілька різновидів, обирайте той, який більше сподобається:
- учитель пропонує дітям об'єднатися в команди, знайшовши в класі своїх тезок, або, якщо їх немає, увійти до групи «Розмаїття». Далі діти повинні дати назву своїй команді та зробити коротку презентацію про те, які вони – Оленки, Михайлики, Софійки;
- учні сідають колом. Хто-небудь із дітей говорить: «Я люблю ось таку музику». Ті, хто розділяє ці інтереси, повинні підсісти до нього. Потім інший гравець каже: «Я люблю жуйки». Любителі жуйок підбігають до цього учня та формують команду. Групи можуть бути утворені за кольором одягу чи волосся, за смаками та захопленнями;
- діти сідають за парти. Вчитель говорить: «Нехай поміняються місцями ті, хто...». Щоразу він називає нову ознаку – «…ті, хто має вдома кошеня», «…ті, хто любить пиріжки», «…ті, хто любить грати у футбол більше, ніж у комп’ютерні ігри». Після слів учителя діти, про яких йдеться, повинні зайняти інше місце;
- учитель малює на підлозі лінію, розділяючи нею клас на дві частини. Далі він перелічує різні ознаки, наприклад: «Нехай праворуч стануть ті, хто любить малювати» або «Нехай ліворуч стануть ті, чиє ім'я починається на голосний». Діти, якщо їх стосується названа ознака, повинні швидко, не зіткнувшись, перебігти на потрібний бік кімнати. Інакше вони залишаються на протилежному боці. Учні, які зіштовхнуться, вибувають із гри.
У чому секрет успіху? Будь-який різновид цієї гри підходить молодшим школярам, які ще важко втримують увагу та не можуть довго сидіти на місці. Така гра вчить спілкуватися одночасно з великою кількістю людей, дозволяє учням дізнатися багато нового про друзів і виявити спільне з ними, не боятися висловлювати власні думки. А ще тренує дитячу уважність та швидкість мислення, і допомагає навчитися визначати лівий і правий бік.
Відправимо посилку
Усі гравці стають або сідають колом, щоб було видно кожного, і починають відбивати долонями та стопами ритм: «хлоп-топ-я-ти, хлоп-топ-я-ти». Далі замість «я» перший учень називає своє ім'я, а замість «ти» – посилку – ім'я будь-якого іншого гравця. Тобто виходить приблизно так: «Хлоп-топ-Коля-Оля, хлоп-топ-Маша-Саша, хлоп-топ-Юра-Галя». На якомусь етапі ритм прискорюється, і всі починають підказувати, що зараз треба сказати, а потім ще когось й обрати! Бо чим швидшим стає темп, тим важче вимовити навіть власне ім’я.
У чому секрет успіху? Ця гра допоможе запам'ятати імена однокласників, а також тренуватиме відчуття ритму, швидкість реакції та уважність.
П’ять речей
Діти стають у пари та за п'ять хвилин жестами показують одне одному п'ять найважливіших для себе речей. Потім кожен із пари розповідає те, що зрозумів. Потрібно зробити це якомога цікавіше, можна не лише говорити, але й намалювати щось про партнера. Форму можна залишити на розсуд учасників.
Важливі речі можуть бути будь-якими: мої улюблені іграшки або смаколики, найстрашніші для мене жахіття.
У чому секрет успіху? Гра не лише лише розкриває творчі нахили дітей, але й вчить бути уважними до однолітків.
Кельтське колесо
Гра для старшокласників. У давніх кельтів була легенда, згідно з якою всіх людей за психологічними рисами можна поділити відповідно до сторін світу. Люди справи та дії – з півночі; ті, хто любить теплі стосунки і комфорт в групі – з півдня; поціновувачі порядку, точності, дисципліни – із заходу; люди творчості, генератори ідей – зі сходу. Запропонуйте учням віднести себе до певного типу, презентувати свої сильні сторони та поміркувати про розвиток необхідних якостей. Час на підготовку завдання – не більше 10 хвилин.
Мета кожної групи – презентувати себе, розказати про чесноти і якості своєї сторони світу та пояснити, навіщо їй потрібні представники інших груп, інші сторони світу. Запропонувати власний варіант того, як найкраще поділити обов'язки, як вирішувати спільні завдання. Наприкінці такого знайомства вчитель питає у кожної сторони світу, яка ще сторона, крім вже визначеної, є в кожному з них.
Що робити, якщо в класі не вистачає представників якоїсь групи (найчастіше це захід)? Зверніть увагу дітей на те, що грати неповним складом не вдасться – ми не зможемо отримати повну картину світу. Тоді пропонуємо учням, які помітили у собі риси відсутньої частини кельтського колеса, утворити необхідну групу і виконати завдання.
У чому секрет успіху? Школярі вчаться і себе презентувати якнайкраще, і бачити позитивне в інших, і розуміти, чим вони можуть бути корисними для людей. Отже, гра вчить взаєморозумінню та пошуку переваг у розмаїтті.
( взято із https://osvitanova.com.ua/posts/2716-hra-na-koryst-shist-idei-dlia-zhurtuvannia-odnoklasnykiv )
Комментариев нет:
Отправить комментарий